Тріумфальна арка в Парижі — це один з найвидатніших пам’яток історії та архітектури, про яку знає кожен більш-менш грамотний житель нашої планети. Вона розташовується в легендарному восьмому окрузі столиці Франції, на площі, що носить назву площа Шарля де Голля, або площа «Зірки».Якщо розглянути ці дві назви, стає зрозуміло, що одне з них площа отримала в честь великого полководця часів Другої Світової війни, а ось площею «Зірки» її назвали через дванадцять рівних променів-проспектів, які розходяться від неї в різні боки Парижа. Один з цих дванадцяти проспектів — знамениті Єлисейські поля.

Тріумфальна арка в Парижі була зведена за 30 років з 1806 по 1836 рік. Її будівництво розпочалось за наказом видатного французького завойовника і стратега Наполеона Бонапарта. Тріумфальна арка в Парижі повинна була стати символом великих перемог імператора і людини, який «перекроїв» мапу Старого Світу разом зі своєю безстрашною армією. Щоправда, рішення про будівництво арки, Наполеон прийняв ще в 1805 році, натхненний власним талантом військового стратега, який допоміг йому здобути важку перемогу в битві під Аустерліцем. Розробив проект майбутнього пам’ятника історії архітектор Жан Шальгрена, якому, на жаль, не вдалося на власні очі побачити своє дітище: він помер ще в 1811 році. Однак велика Тріумфальна арка, що є однією з головних визначних пам’яток Парижа, увічнила його ім’я для нащадків.

Тріумфальна арка…. До цієї назви люди звикли вже давно. До речі, Париж — не єдине місто, де можна зустріти тріумфальну арку. Їх досить багато, правда, вони не так відомі, як та, що розташована в центрі «12-ти кінцевої Зірки». Будемо відверті, далеко не всі знають походження самого слова «тріумф»: де воно вперше з’явилося, що означає, і чому арка в Парижі носить назву Тріумфальній.Слово «тріумф» походить від латинської мови, і набула поширення у Великій Римській імперії. Тріумф означав вступ великого полководця і його армії в столицю з перемогою. Причому, перемога повинна була бути для тріумфу здобута беззастережна, швидка і з найменшими втратами. Тріумф — це ще й сама дорогоцінна нагорода полководцю, без якої він не міг назвати себе і свій легіон великим. Тільки після свого Тріумфу Гай Юлій Цезар був серйозно сприйнятий народом і визнаний великим імператором. Саме з часів Римської імперії веде свою історію слово «тріумф», а арки, через які проходили полководці зі своїми арміями, стали називатися тріумфальними.

Історія тріумфальної арки в Парижі

Як вже говорилося вище, архітектор Жан Шальгрена, розробив проект Тріумфальної арки, помер практично відразу після закладання фундаменту майбутньої будови. Зведення споруди постійно призупинявся, так як імператор став терпіти поразки на полях боїв. Саме з цієї причини арка будувалася так довго.

Не дожив до свого великого Тріумфу і сам Наполеон: всі роботи над аркою були завершені в 1836 році, вже в той час Францією правил Луї Філіп. Роботами керував новий архітектор Абель Блуэ. Однак мрія великого воїна, або, як його називають, тирана, все ж таки втілилася в реальність.

У грудні 1840 року під склепіннями арки проїхав кортеж, який везе труну, в якому покоїлися останки Наполеона Бонапарта, який помер далеко від Парижа на острові Святої Олени ще на початку травня 1821 року. Такої честі був удостоєний не тільки Наполеон: під склепіннями арки, покликаної відзначати Тріумф, пізніше робили зупинку труни з тілами Віктора Гюго, Гамбетта, Лазара Карно та інших не менш відомих особистостей.

Тріумфальна арка в Парижі, на жаль, стала символом тріумфу не тільки для видатних військових начальників, письменників і правителів Франції. В 1940 році через Тріумфальну арку пройшла хода фашистських загарбників, яким Париж здався практично без опору, щоб хоч якось зберегти безцінні пам’ятки історії та архітектури. Гітлер чудово знав значення слова «тріумф» і те, що значить для французів легендарна Тріумфальна арка та Єлисейські поля. Диктатор і злий геній 20-го століття віддав наказ своїй армії, щоб вона демонстративно пройшла через Тріумфальну арку і потім переможним маршем пройшла по Єлисейських полях. Таким чином, фашисти в черговий раз насолодилися власним тріумфом, за який мільйонам людей довелося заплатити своїми життями. Але це вже історія, яку, до речі, парижани не люблять згадувати, адже для них той парад був нічим іншим, як приниженням і ганьбою.